В обласному центрі відбулося прощання з п’ятьма загиблими захисниками України: Владиславом Назаренком, Юрієм Кузічкіним, Віталієм Тіхоновим, Сергієм Коломейцевим та Семеном Дудником сьогодні, 3 жовтня.
До церемонії прощання долучилися рідні, близькі, друзі загиблих, представники міської влади, бойові побратими та активісти.
Владислав Назаренко народився 11 грудня 1986 року у Кропивницькому, був призваний на строкову службу в 2005 році. На службу до лав ЗСУ був призваний в травні 2023, у десантно-штурмові війська. Загинув 26 липня 2023 під час виконання бойового завдання від артилерійського обстрілу поблизу населеного пункта Бахмут. Владислав був творча людина, грав на дримбі та гітарі, любив активний відпочинок. Він був чуйним,добрим і сильний духом. Навіть в складну хвилину зберігав оптимізм і завжди завіряв , що все буде добре. У Владислава залишились 2 дітей, мати, дружина та рідна бабуся.
Юрій Кузічкін народився і виріс в м.Дніпропетровсьску. У 1984 переїхав з родиною до Кіровограда. У липні 2023 року ,був призваний за мобілізацією на військову службу . Не вагаючись пішов захищати Батьківщину .
58-річний воїн загинув 22 вересня 2023 року виконуючи чергове бойове завдання в с.Григорівка Бахмутського району Донецької області .В нього залишились дочка та онук .
Віталій Тіхонов народився 22 червня 1985 року в сім'ї робітників. Отримав освіту у 22-й школі м.Кіровограда та закінчив професійне технічне училище №2. Працював на ТОВ "Градолія". Був щасливо одружений та виховував сина. В листопаді 2022р. був призваний по мобілізації на захист Батьківщини . Воював у складі 117 бригади ЗСУ. До останнього дня був вірний присязі та виявляв неабияку стійкість та мужність . Його головним бажанням було, щоб його син зростав у вільній, незалежній, процвітаючій Україні. Віталій був щирим патріотом який усім серцем вірив у нашу перемогу. Він загинув під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Вербове Запорізької області від ворожого снаряду. У нього залишилися кохана дружина , єдиний чотирьохрічний син і батьки.
Сергій Коломейцев народився в Кропивницькому 13 вересня 1972 року. До 1992 року навчався в Кіровоградському інституті сільськогосподарського машинобудування.
З 5 червня 1992 року по 2 листопада 1994 року проходив військову службу. Після служби в період з 5 травня 1994 року по 3 листопада 1994 року брав участь в бойових діях у складі військової частини А2222 (60 окремого спеціального батальйону), яка ввійшла в склад у багатонаціональних сил ООН по підтримуванню миру у колишній Югославії (м. Глинка).
З 29 липня 2015 року по 28 грудня 2016 року проходив військову службу по мобілізації у в/ч А1619 м. Кропивницький. У складі 59 ОМПБр брав участь в АТО. 27 листопада 2015 року нагороджений медаллю «За оборону Рідної держави».
З 23 травня 2017 року по 25 березня 2019 року військову службу за контрактом у військовій частині А 1126 м. Миколаїв та брав участь у ООС. 30 травня 2022 року призвався по мобілізації для оборони територіальної цілісності України. Загинув 9.10.2022 року, виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф в районі населеного пункту Давидів Брід на Херсонщині.
Семен Дудник народився 4.12.1989 року у селі Мар’ївка Компаніївського району, навчався в школі №31 у Кропивницькому. Після закінчення школи пішов до лав української армії, служив в третьому полку спепризначення. З дитинства займався таеквон-до, отримав чорний пояс. Закінчив ЦДПУ ( факультет фізичного виховання). До лав ЗСУ пішов добровольцем. Семен Дудник був кулементиком комендантського взводу. Загинув 27 вересня під час виконання бойових завдань біля с. Оріхів Пологівського району Запорізької області.
