Як відомо, найактивніше за всіх День закоханих святкує саме молодь, хлопці і дівчата, які нещодавно почали свої стосунки і почуття їх так і палають. Та напередодні свята медіапортал DOZOR вирішив поспілкуватися з парами зі стажем, котрим є що розповісти про романтику крізь роки, якій потрібне не спеціальне свято, а кожен день разом.
Мирон і Людмила Романів
Ця історія про кохання, яке не вгасає вже понад 30 років, почалася на Тернопільщині. На той час студентці другого курсу медінституту Людмилі було 18 років, а її майбутньому чоловіку Мирону - 20. Зараз вони успішно займаються улюбленими справами – Людмила Романів стала головним лікарем міського пологового будинку, а Мирон Романів – директором регіональної дирекції ПРАТ «СК «Уніка»». Дуже яскраво першу зустріч пам'ятає чоловік.
«Ми разом вже 30 щасливих років. Я переконаний, що мені дуже пощастило. Все почалося у 90-х, коли Люся приїхала до мого рідного села на осінні роботи. Як тільки я її побачив, то одразу сказав всім, що це моя майбутня дружина. Вони подумали, що це жарти, але я спрямував усі свої сили і ресурси для досягнення мети. Через тиждень моїй дівчинці виповнювалося 18 років. На місцевій дискотеці я її привітав, заспівавши пісню Валерія Леонтьєва «Исчезли солнечные дни». З того часу ми разом», - посміхаючись, згадує Мирон.
Про те, що особливого є в їхніх відносинах, Людмила Романів відповіла коротко: «Він мені і чоловік, і друг, іноді навіть син. Це одна людина в моєму житті, яка мене завжди підтримає, вислухає, ніколи не критикуватиме та у разі якихось неприємностей завжди буде на моєму боці».
Цікаво, що Мирон запевняє – за всі роки шлюбу Людмила не змінилася з перших днів знайомства. А от у дружини щодо нього інша версія.
«Чоловік змінився на всі 100% вже після 35 років, адже став і дорослим мужнім чоловіком, і батьком. Щодо того, який він на роботі, навіть не знаю. Була в нього в офісі лише декілька разів, а вдома ми все ж намагаємося не говорити про роботу. Але те, що я чую, коли він говорить по телефону, то, звичайно, можна припустити, що чоловік дещо відрізняється від того, яким я його знаю вдома. Мирон стає серйознішим, строгішим», - розповідає Людмила Романів.
«У мене не простий характер, але моїй дружині завжди вдається знайти підхід. У сім’ї я «голова», а вона «шия». Вона легко може мене вмовити, навіть якщо я був категорично проти. Перш ніж прийняти якесь рішення, я обов‘язково раджуся зі своєю дружиною. А коли не порадився, то дуже переймаюся, що вона не підтримає мене і з моєю ідеєю можна буде розпрощатися», - ділиться Мирон.
Подружжя стверджує: романтика за довгі роки шлюбу нікуди не зникла, адже обидва інвестують в стосунки щодня.
«Мирон щодня каже, що кохає мене. Ніколи не було такого, щоб він перед тим, як йде на роботу, не поцілував мене. Коли приходить з роботи, то в чоловіка завжди ніжний погляд в очах. Ми навіть засинаємо, тримаючи один одного за руки», - із захватом розповідає Людмила. – Подорожувати я люблю лише з Мироном, адже він не вибагливий, підлаштовується під мій
настрій, коли бачить, що це потрібно. І головне – нам постійно хочеться бути разом».
Олександр і Анастасія Безай
На відміну від подружжя Романів, ця пара проводить дуже багато часу один з одним, адже працюють разом. Це артисти Кіровоградської обласної філармонії Олександр та Анастасія Безай. Як закохані розмежовують роботу і особисті стосунки?
«На роботі ми завжди віддаємося своїй справі. У нас ніколи не виникає суперечок. Крім того, я підказую Насті під час репетицій, якщо щось помічу, вона так само. Дуже багато вирішує постійне спілкування. Оскільки ми спочатку почали дружити, а лише потім зародилося кохання, ми звикли
вже обговорювати один з одним будь-що», - розповідає Олександр Безай.
У артистів достатньо насичене життя, багате на яскраві події і моменти, та першу зустріч пам’ятають обидва досі. Це було у 2013 році, коли майбутні артисти були ще студентами Національної музичної академії ім. Петра Чайковського.
«Ми майже рік навчалися в одного педагога, але через те, що приходили у різні дні, один одного не знали. Знайомство у нас відбулося у потязі під час поїздки на конкурс. Коли я почула, як він співає, то закохалася в його голос!» - згадує Анастасія.
Протягом року вони товаришували, а потім на День закоханих Олександр зізнався дівчині у коханні, з чого і почалася історія їхньої пари. Згадує артист і хвилюючий момент, коли робив Анастасії пропозицію стати його дружиною.
«Ми тоді виступали з муніципальним духовим оркестром. У театрі зібралася повна зала глядачів, і саме під час концерту я зробив Насті пропозицію одружитися. Я знав, якою буде відповідь, але хвилювання не покидало мене. І з кожним роком я люблю її все більше. В мене таке враження, що ми один без одного й не жили ніколи. Так доповнюємо один одного, що для мене вже дико звучить сам факт, що моєї дружини немає поруч», - ділиться Олександр Безай.
Подружжя вважає, що рецепт їхнього сімейного щастя в тому, що вони знаходять порозуміння у всьому.
«Ще з самого початку нам було легко у спілкуванні. Навіть зараз ще присутня та звичка – розповідати один одному все, секретів також немає. Але й про кохання ми не забуваємо, зі словами «Я тебе кохаю» прокидаємося та засинаємо. Ми вже звикли у побуті робити все спільними зусиллями, тому непорозумінь не виникає ані в роботі, ані вдома», - додає Анастасія.
Микола Цуканов і Світлана Сисоєва
Ще одна відома пара, яку пов’язують не лише теплі почуття, а й спільна справа – це власник галереї «Єлисаветград» Микола Цуканов та Світлана Сисоєва. Вони познайомилися близько 35 років тому.
«Мене запросили працювати в бригаду обласної комсомольської організації, тобто потрібно було перевіряти підприємства. Микола Миколайович тоді був керівником відділу сільської молоді. Мене захоплювало в ньому те, що він - людина не підкупна. Чесна, справедлива, з неймовірно чарівною посмішкою», - згадує Світлана.
Однак Микола Цуканов не пам’ятає першої зустрічі з майбутньою дружиною, проте зізнається, неабияк вдячний собі за правильний вибір спочатку чудового працівника, а потім – коханої дружини.
«У мене була вільна вакансія, і я був у пошуку такої енергійної людину, яка б працювала зі мною. Тоді я згадав, що є така дівчина, як Світлана. Згодом ми познайомилися вже ближче, і я зрозумів, що вона відображає той ідеал, який я уявляв. Моя дружина і на сьогодні для мене є ідеалом, хоча на той час навіть у думках не було, що ми будемо разом. Головне в ній - це порядність, любов до сім’ї та розуміння того, що вона створила разом зі мною», - розповідає Микола.
Світлана згадує, що довгий час сприймала майбутнього чоловіка як старшого товариша та керівника. Вони разом робили корисні справи та брали участь у різних цікавих заходах.
«У Миколи є гарна риса характеру – він вміє об’єднати тих людей, які креативно мислять, мають організаторські здібності. За що б не брався наш відділ, все було на «ура». Микола завжди турбувався про всіх, допомагав у вирішенні проблем. Можливо, я відчула, що його турбота до мене трохи відрізняється, і саме тоді пронеслася якась іскра», - ділиться Світлана.
«Дуже важливо, що дружба, яка перевірена роками, переросла у кохання. Ми зміцнили одне і створили інше. Я довго розмислював щодо своїх почуттів, адже підійшов до питання серйозно, важив всі «за» та «проти». Насправді родина – це певне обмеження волі обох. Хто не розуміє цього, той потрапляє у конфліктну ситуацію», - говорить Микола Цуканов.
На запитання щодо того, хто головний у сім’ї, Світлана без коливань відповіла: «Звичайно, Микола. До нього може звернутися будь-хто із родини з проблемою або за порадою. Ми вважаємо, що він мудрий та завжди знайде вихід із будь-якої ситуації. Микола той, на кого можна розраховувати у тяжку хвилину».
Світлана зізнається, що коли була молодшою, в неї доволі часто виникали ревнощі через популярність чоловіка серед жінок. Але з часом взаємне порозуміння і кохання не залишило місця тим переживанням.
Читайте також:
Кропивничани про те, якою має бути ідеальна друга половинка.
