Цуканови – відома родина меценатів в Кропивницькому, засновники галереї «Єлисаветград» та блгадійного фонду «Щаслива дитина – квітуча Україна» . Всі члени родини приділяють багато зусиль для впровадження культурних та освітніх проєктів. Не винятком з правил став юний Глєб, який своє дитинство провів у творчому та культурному середовищі. Далі ми дізнавалися про Глєба Цуканова, як про переможця низки наукових конкурсів від Малої академії наук України, де він за 4 роки навчання став дійсним членом Малої академії наук України та про громадські проєкти, де він брав участь. Торік він закінчив 11 клас і зараз навчається одразу у двох ВНЗ, отримуючи три спеціальності. І це – не заважає йому продовжувати займатися наукою та вести активне суспільне життя. Як складається доросле життя у вже 18-річного кропивничанина Глєба Цуканова – у інтерв’ю медіапорталу DOZOR.
- Ви – випускник Центральноукраїнського наукового ліцею-інтернату. Чим ви цікавилися, крім навчання?
- Десь з 7-8 класу я почав займатися написанням наукових робіт. Перший масштабний проєкт – запрошення від Малої академії наук України щодо участі у фестивалі шістдесятництва та дисидентського руху. Це і стало початком моєї наукової кар’єри, оскільки після цього я брав участь у Всеукраїнській олімпіаді з філософії, де я виборов перше місце. Наукові, громадські, суспільно-політичні проєкти – це все пішло саме з Кіровоградської Малої академії наук. Вважаю, що моє навчання в Центральноукраїнському науковому ліцеї-інтернаті, де і базується КМАНУМ" , і є частиною мого життя.
- Ви здобуваєте освіту у двох вишах одночасно. Серед них – і міжнародне право в столичному виші, і «Історія та право» у місцевому ЦДУ ім. В. Винниченка. Ви плануєте стати істориком чи дипломатом?
- Років 4 тому я був запрошений навчатися у Школі молодого дипломата, яка починала свою роботу в Інституті Міжнародних відносин. Багато людей з кола моїх знайомих рекомендували мені вступати у цей ВНЗ і отримати базис для майбутньої публічної служби. Його закінчили екс-президенти України та Грузії, багато дипломатів, українських політиків, публічних особистостей. Це для мене стало своєрідним поштовхом. Це дуже гарний фундамент для майбутнього. Я отримую спеціальність дипломата та перекладача з французької мови. У Центральноукраїнському державному університеті я заочно отримую фах вчителя історії та права. Це теж не випадковий вибір, адже чотири роки свого життя я віддав історії. І вважаю, що саме історія – це гарний фундамент для майбутньої діяльності, адже коли людина не розуміє, не знає історію своєї країни, то чи може вона будувати кар’єру тут? Навчатися у двох вишах на трьох спеціальностях – це важко, але можливо.
- Очевидно, що ви цікавитеся і історію рідного міста. У 2021 році ви посіли друге місце на ІІІ етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту робіт учнів-членів МАН, у секції краєзнавство. Робота –«Історія Єлисаветграда у світлинах 1880-1917 р.р. Зацікавленість історією міста – це у вас від вашого тата?
- Я брав участь у трьох Всеукраїнських конкурсах-захисту наукових робіт з історії учнів-членів МАН. Перша наукова робота була пов’язана з історією Єлисаветграда (кінець 19-початок ХХ століття), щодо фотографій того періоду та розвитком міста. Друга - була присвячена 1920-1930 рокам минулого століття. І третя – 1960-1980 рокам, і світлини того часу були проаналізовані на предмет пропаганди того часу. За два останніх роки, я став двічі лауреатом Стипендії Президента України. Ми вже звикли, що сусідня країна всіляко використовує історичні джерела, аби інтерпретувати історію так, як їм забажається. Якщо у нас в руках будь-які джерела історичної інформації, ми маємо аналізувати їх. Ми використовували колекції родини, фонди Ю.Тютюшкіна, архіву, обласного краєзнавчого музею. І ми показали, як російська пропаганда вкорінювалася серед місцевого населення. Це і новорічні ранки на фоні портретів Леніна, і закінчуючи весіллями і навіть похованнями, де все одно була ідеологія того часу. Для мене було важливо працювати над цими роботами і взагалі навчатися саме у рідному місті. Я дуже його люблю і бачу своє майбутнє тут. А на Ваше питання Чи це все від батька? Хочу сказати , що це не тільки він . Це і мої викладачі, наукові наставники, історики: Світлана Кушнєрова, Юрій Бондарчук та Сергій Каракулін.
- Чому ви навчилися у своїх батьків?
- Вдячний формуванню себе, як порядної особистості і тому, що вони навчили мене самокритиці, моральним цінностям, етиці та справедливості, вмінню відповідати за свої слова та дії . Мої батьки ніколи не зупинялися на досягнутому, хоча за життя у них багато перемог: у бізнесі, політичному та суспільному житті. Зараз у них поважний вік, і вони могли б відпочивати. Але вони допомагають ЗСУ, займаються благодійницькою діяльністю. Я ціную , що вони сформували в мені незалежність в думках та діях, адже це й формує особистість.
- А ще – ви чотири рази були учасником Всеукраїнської олімпіади з філософії. А яка ваша філософія життя?
- Життя – певний проміжок випробувань. Не можу сказати, що надто віруюча людина, але вірю у вищі сили. Наша мета – гідно пройти це життя, аби зберегти репутацію свою, своєї родини і країни, в якій ти живеш. Неважливо, ти навчаєшся, чи маєш якусь посаду, чи займаєшся творчістю – це все варто робити гідно.
- Оскільки ви дуже успішна молода людина в різних сферах, є таке поняття «вундеркінд». Як ви реагуєте, коли вас так називають?
- Не прибічник того, що я є вундеркіндом. Для мене вундеркінд – людина, яка народилася з абсолютним слухом, або має неймовірні здібності до вивчення мов. У мене є ті риси характеру, які дозволяють розвиватися. Це більше про наполегливість та працьовитість. Думаю, що людина в будь-якому віці може досягти успіху у напрямку, в якому вона розвивається.
- Програма «Менторство для лідерів: європейська інтеграція та відновлення України», у якій ви нещодавно взяли участь – про що вона? І які результати цієї зустрічі?
- Ми говорили про головне – збереження людського капіталу. Зараз ми бачимо, що відбувається відтік талановитих людей. Будемо відвертими:з початку повномасштабного вторгнення багато людей, які формували б наше майбутнє, поїхалив Європу, Америку. Я розумію, що це прагматизм, і наразі їхній розум використовують інші країни. Але потрібні заходи для того, щоб мотивувати обдарованих людей обирати рідну державу. У програмі та обговоренні взяли участь знані політичні діячі, політики, посли, дипломати та журналісти. Варто заохочувати дітей з раннього віку бути українцем, бути патріотом і головне – дати можливість їй реалізовуватися тут.
- Ви цікавитеся політичним життям Кропивницького та загальнодержавною політикою? І як ви оцінюєте ситуацію політичну в цілому?
- Я навчаюся на факультеті міжнародних відносин, тому не можу не цікавитися політикою. Спостерігаю як за місцевою, так і за загальнодержавною, а також міжнародною діяльністю, тримаю руку на пульсі. Звісно, аналізую те, що відбувається в країні в цілому. На жаль, тенденції не дуже позитивні. Війна стала каталізатором до тих дій влади, які не завжди ідуть на користь державі та людям.
- Ви себе бачите в політиці?
- Так. Але я вважаю, що для того, щоб досягти значних результатів в політиці, варто починати з малого, аби дійти до чогось більшого. У процесі саморозвитку так і відбувається: з малих кроків розпочинається шлях до порушення та вирішення великих суспільно важливих питань.
- Чи визначилися ви з найголовнішою метою у своєму житті? І що плануєте зробити для відновлення України?
- Кожен громадянин України може долучатися до відновлення вже зараз. Як студент, я займаюся культурною дипломатією та молодіжною політикою. Нещодавно у Канаді відкрилася виставка дитячих малюнків, які подали на конкурс «Щаслива дитина – квітуча Україна». Я використовую родинний фонд і цей кейс для того, щоб пропагувати Україну за кордоном. Це важливо, адже ми маємо показувати свою державу у позитивному контексті, маємо говорити і демонструвати її глибоке культурне та історичне коріння. Якщо говорити про мрії мої особисті, то хочу бути щасливою людиною. Але для того, щоб бути щасливою людиною, мають бути певні умови. Війна не робить нас щасливими. Тому, звісно, щастя залежить від моїх особистих досягнень у житті і головне від Перемоги України.
