Від модних показів до лав ЗСУ: Кропивничанин, який працював дизайнером одягу в Італії, став на захист України та знайшов своє кохання

06.09.2022 18:37

Наразі професія військового – це навіть не про стан душі чи покликання. Це про справжніх чоловіків, патріотів, які стали на захист України. Серед тих, хто зараз боронить нашу державу, чоловіки та жінки багатьох професій – цивільних, цікавих, технічних та абсолютно творчих. Один з них – 31-річний кропивничанин, який протягом 10 років жив в Італії та став дизайнером одягу. Життя за кордоном було цікавим, поміркованим та яскравим: щороку він брав у якості дизайнера участь у модних показах за участю італійських зірок та моделей, їздив Європою та мав багато можливостей. Усе змінилося 24 лютого. Тоді він твердо вирішив повернутися додому та стати на захист України. Тепер він носить позивний «Стиліст» і робить все задля перемоги України. Детальніше - у екслюзивному інтерв'ю медіапорталу DOZOR. 

- Де ви народилися і до якого віку проживали в Україні?

-  Я народився в Кропивницькому і до 21 року проживав в цьому місці. Навчався у школі №19, а після пішов навчатися в машинобудівний технікум, закінчив його, отримав фах  механіка. Потім пішов до армії. Після демобілізації у 2013 році вирішив поїхати до Італії.

-   Чому вирішили переїхати до Італії?

- Як і багато наших співвітчизників, я поїхав за кордон за кращим життям. На жаль, на той час в Україні я собі не знайшов гідної роботи. Освіта в мене була не найкращою, технічною, а заробітки механіка, на жаль, були несуттєвими. Тому і вирішив поїхати та знайти своє місце під сонцем. В Італії в мене проживає тітка, я деякий час жив у неї, освоївся там. Але майже через рік я перебрався до Неаполя. Тоді почав вчити італійську, працював на різних роботах.

- Скільки років проживали за кордоном та чим займалися?

- Була одна фабрика, де я починав працювати, скажімо так, з самого низу. Я розносив тканини, після того мене підвищували на посадах і я зрозумів, що тема створення та пошиття одягу мені цікава. Я змінив фабрику на більш відому в Італії, мені запропонували  гідну заробітну плату. Хоча спочатку там у мене робота була не найпрестижніша, але згодом я став дизайнером. У цьому мені сприяли мої італійські колеги.  Для мене ця посада стала підвищенням на цьому підприємстві. Оскільки я вже знався у цій сфері, мені вдалося опанувати фах дизайнера одягу. Це підприємство спеціалізується на створенні чоловічого одягу. Мені дуже подобається ця робота. Я працював, розвивався, у нас були модні покази, дефіле за участю моделей. Ми відшивали одяг, щороку у нас були fashion- покази, ми запрошували чоловіків-моделей, а також когось з італійських зірок і їздили не лише Італією, але і в рамках Європи з модними показами.

- Від кого дізналися про війну? Хто перший повідомив вам про це та з якими відчуттями ви пережили 24 лютого?

- Про війну я дізнався від мами. Вона мені зателефонувала вранці, розповіла, що відбувається. Телефонував своїм знайомим у інших містах, вони розповідали те ж саме. Я дуже переживав, але, якщо чесно, був готовим до того, що війна неминуча. Не відношу себе до людей, які були шоковані війною. Звісно, я хвилюваввся, що це все почалося, але, якщо говорити правду, то це почалося у 2014 році. Коли почалася АТО, я зрозумів, що росія дасть про себе знати у  воєнному сенсі.

- Коли у вас з’явилося бажання повернутися до України?

- У Італії я жив 10 років. Додому хотів повернутися і раніше. Я розумів, що у будь-якому випадку в Італії я назавжди залишуся іноземцем, попри те, що в мене є гарна робота і я отримую непогані гроші. А 24 лютого я вирішив для себе кардинально – треба повертатися додому. Тут моя мама, рідні, тепер тут ще і моя наречена. До речі, я познайомився з нею вже після повернення додому. Це була доля.

-  Як потрапили на військову службу та які основні завдання ви виконуєте зараз?

- Потрапити на службу було дуже важко. І я цьому був дуже здивований. Коли прийшов до військомату, то думав, що, якщо зараз багато людей виїджають різними шляхами, то мене візьмуть до лав захисників одразу. Мій військовий фах – радист, і мені сказали, що зараз представники цього фаху не потрібні. Я приходив неодноразово до військомату і говорив про те, що готовий навчитися будь-якій військовій професії, яка потрібна. Багато людей служать і я хотів теж. Пройшло більше місяця і далі мене направили в те місце, де я зараз проходжу службу. Я люблю військову справу і можу сказати, що наразі українські військові навчаються на вищому рівні.

- Що можете сказати про українців до вашого переїзду за кордон і зараз, коли вже минає 6 місяців з початку повномасштабного вторгнення в Україну?

- Я бачу зміни. Ми стали більш об’єднаними. Не можу сказати, що якось змінилася країна кардинально. Але я бачу надзвичайну згуртованість людей. І це дуже чудово.

- Чи спілкуєтеся ви з вашими близькими, друзями в Італії і що вони говорять про ситуацію в Україні?

- В Італії українців дуже підтримують. А мене постійно запрошують повернутися на роботу. На щастя, італійці з великим розумінням поставилися до мого рішення повернутися захищати свою державу. Тому за мною залишили робоче місце, підтримують мене фінансово. У місцевих новинах всіляко підтримується Україна. І там всі все чудово розуміють. Якщо чесно, я трохи сумую за Італією, але про те, як розвиватиметься моя подальша кар’єра там, думатиму після перемоги.

- Ви – творча людина, дизайнер одягу. Розкажіть, з чого почалася ваша кар’єра і на як розвивається ваша творчість, коли ви займаєтеся захистом України?

- Зараз зовсім немає часу займатися питаннями одягу та розробки нових колекцій. Інколи я можу подивитися на те, що роблять мої колеги. Але особисто участі в роботі вже не беру.

- Про що ви мріяли до війни, чого бажали і чи змінилися ваші бажання зараз? Чи відбулася переоцінка цінностей?

- До війни я мріяв працювати на своєму підприємстві, багато заробляти. Зараз єдине бажання – це закінчення війни перемогою України. Я зрозумів одне – всього можна досягти, але тоді, коли у твоїй країні мир та спокій. Ще одне моє бажання здійснилося під час війни -  я зустрів своє кохання, зараз у мене є наречена,  є все для того, щоб створювати родину. І я знаю, що мої діти будуть українцями, навіть якщо я проживатиму за кордоном. Вони будуть з українським громадянством.

Як ви думаєте, що найбільше допоможе Україні перемогти у війні?

Переконаний, що найбільше допоможе наша згуртованість. Нам треба залишатися з бойовим духом та бути об’єднаними.

Переглядiв: 3200