«Звісно, я могла впасти у відчай, по довгу не відходити від шоку, але я взяла себе у руки. У моєму житті останнім часом все пішло не так – рік тому загинув чоловік, тепер мені сказали, що в мене ВІЛ. Я сама залишилися із двома неповнолітніми дітьми. І коли в мене опустилися руки від новини про ВІЛ, я згадала про дітей. Я повинна жити заради них», - так розпочалося наше інтерв’ю з Ліною, яка проживає в одному з районних центрів Кіровоградщини.
Саме після смерті чоловіка у жінки стався сильний стрес. Вона пригадує ті важкі часи зі сльозами досі, адже не знала, як викарабкається без чоловіка. Нерви були на межі, через що вона різко схудла. Вона так думала. Насправді, то були перші сигнали пройти тестування на ВІЛ. Адже погане самопочуття, втомлюваність – були протягом року. Насторожив стоматит. Звернулася до стоматолога. Пройшла ще кілька обстежень, в тому числі, порадили пройти тестування на ВІЛ. Обстежилася.
«Ліну до мене направили уже після того, як медична сестра повідомила їй про ВІЛ-позитивний статус. Жінка була у шоці, шукала причини. Ми говорили годину. Вона пішла – їй потрібен був час, як і кожному, хто чує про хворобу. Наступного дня Ліна до мене повернулася. Ми зробили ще один швидкий тест на ВІЛ. ВІЛ-позитивний статус підтвердився. Ми поставили Ліну на облік, призначили АРТ-терапію. Незабаром буде місяць, як жінка приймає ліки. Каже, що її самопочуття покращилося. А головне – життя набуло цінності», - розповідає соціальна працівниця Ірина Радченко, яка надає соціальний супровід даній клієнтці.
