31-річний кропивничанин Олександр Алєксандров спільно з 38-річним напарником Ігорем Покідьком протягом доби підкорювали складний пішохідний маршрут у Карпатах в рамках змагань «Gorgany Race 2020» Про складнощі спортивного орієнтування в горах та про позитивні моменти цілодобового змагання Олександров розповів медіапорталу DOZOR.
Так, змагання проводилися цьогоріч вдесяте. У них взяли участь 37 команд з низки регіонів України. Мандрівникам з Кропивницького – Олександру Алєксандрову та Ігорю Покідьку вдалося за добу здолати маршрут у 43 км і 2500 метрів набору висоти.
«У минулі роки змагання були очні. Виділявся один день, всі команди прибували на точку старту і за командою учасники вирушали в невідомі місця українських Карпат, брали контрольні пункти і долали технічні етапи. Цьогоріч через пандемію організатори вирішили провести змагання в онлайн-форматі. Вони виставили трек в доступ для учасників на старті. А учасники в будь-який з літніх днів могли прибути на місце старту і взяти цей трек, пройти дистанцію обраного класу. Їх було три: один – велосипедний на 24 години, простий пішохідний клас був розрахований на 13 контрольних годин (40 км – ред.) І найскладніший – 80 кілометрів – 24 години часу було потрібно на його проходження. Ми з напарником Ігорем Покідьком обрали найскладніший клас і йшли, бігли 80 кілометрів», - розповідає учасник змагань Олександр Алєксандров.
Стартувала команда з Кропивницького від санаторію "Синьогора". Алєксандров каже: мали пройти 8 контрольних пунктів, однак встигли пройти чотири – найбільш складних за орієнтуванням. Змагання учасники з Кропивницького змогли ще й сумістити з родинним відпочинком.
«Ми не професіонали, а аматори, брали участь в цих змаганнях вперше, тому обрали те, що могли б подолати за 24 години. План не зовсім вдався через складність покриття і через складність орієнтування вночі, - говорить Алєксандров. – Ми зафіксували час, коли прийшли до фінішу, і виявилося, що нам вдалося навіть обігнати частину команд-учасників. На даний час з 37 команд-учасників, які фінішували, у нас – команди «Апельсин 18+», 17 місце. Перша п’ятірка учасників переможців – професіонали, вони взяли від 5 до 9 контрольних пунктів. Тож наш показник теж вважається добрим».
Кропивничанин говорить: змагання зацікавили тим, що була можливість максимально ізолюватися і не перебувати у місцях, де велика кількість людей. А ще – це чудова можливість випробувати свої сили.
«Я вирішив взяти участь у цих змаганнях, звісно, не для того, щоб зустрітися з великою кількістю людей, а навпаки – максимально ізолюватися. Там, де ми жили, не було сусідів і за 22 години маршруту ми не зустріли людей. І якби місцеві жителі або навіть наші колеги-учасники нас побачили, то ми б одне одного налякали. Ми звикли до тиші в горах і до того, що у нас є лише своє ноги, ліхтарик, карта і напарник з міцними руками, який допоможе, якщо раптом щось станеться. На щастя, у нас не виникло якихось складних ситуацій», - розповідає мандрівник.
Краса об’єктів та краєвидів, які бачили кропивничани - мандрівники, вразила. Найвищі вершини, які підкорили кропивничани, була гора висотою 1559 метрів.
«Якщо говорити про позитивні моменти, які закарбувалися під час змагань, то це краса краєвидів. Із найвищих вершин і хребтів почали відкриватися нічні краєвиди на навколишні села і міста. Навіть вдалося побачити вогні нічного Івано-Франківська, які, як я думав, не буде видно. Це красиво. І ми відчували гордість після фінішу, що вдалося дійти і вкластися в потрібний час. Водночас були складнощі з нічним орієнтуванням. Ми бачили стежки, які заросли влітку, тому було складно знайти правильну дорогу. Неприємно було бачити кілька місць масштабних вирубок лісу. Було видно,що одні з них були легальними, оскільки позначені на картах, однак деякі були нелегальними. Скоріше за все, місцеві мешканці їх забирають і будують собі споруди, будинки», - каже Олександр Алєксандров.
За словами кропивницького мандрівника, курйозних моментів у нього з напарником під час подорожі-змагань не було. Однак у місцевості, де вони перебували, цілком можливо було зустрітися з ведмедями. На щастя, цього не сталося.
«Була одна ситуація, коли вночі з кущів на стежці, якою ми йшли, хтось дременув в ліс. Однак все відбулося так швидко, що ми не встигли побачити, чи це хтось з парнокопитних диких тварин або ж свійська корова – поруч полонини, де їх випасають. Ми розраховували на те, що буде тяжко і небезпечно, але ми дуже розсудливо планували шлях і те, як його подолати», - додає кропивничанин.
Мандрівник говорить: він щасливий, що взяв участь у цих складних змаганнях. До наступних - ще рік, тож він матиме можливість підготуватися якнайкраще, аби подолати запланований шлях і підкорити найскладніший маршрут.
