Засновник кропивницької галереї: «У мене немає двох життів на очікування створення музею історії нашого міста»

18.07.2023 16:59

Півтора року з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну вже минуло. Наша держава продовжує боротися, і ця боротьба ведеться за людей, за історію та культуру. До речі, це слова Президента України.Історія та культура, а також традиції та знання про долі людей, які зробили значний внесок у створення та розвиток Кропивницького – те, що необхідно відстоювати і зберігати. І якщо відстоюють це все наші військовослужбовці, то збереження нашого історичного спадку – обов'язок мирних людей. Не так давно у соцмережах та у ЗМІ поширюється інформація про створення музею історії міста. Ініціатива належить засновнику галереї «Єлисаветград» Миколі Цуканову і вона не нова – мова про це йшла ще 9 років тому. Про те, що заважає створенню закладу, де будуть збирати та зберігати матеріали про історію міста, Микола Цуканов розповів в інтерв'ю медіапорталу DOZOR.

- Коли та як виникла ідея про створення музею історії міста?

- Приблизно 9 років тому. Пам'ятаю, що ми проводили в галереї «Єлисаветград» зустріч музейників, в тому числі і шкільних. Почесний краєзнавець України Лариса Гайда тоді у розмові зі мною наголосила , що дуже погано , що у місті немає свого музею. Тоді я і загорівся цією ідеєю. Коли глибоко почав розбиратись зрозумів , що багато матеріалів та артефактів просто зникають. Це відбувається за різних причин та обставин: зачиняється будь-який шкільний музей, йде з життя людина, яка збирала документи, фотографії пов'язані з містом. Тому я захопився ідеєю створення міста та став фіксувати та записувати історичні події, писати та видавати книжки про людей, які зробили вагомий внесок у життя нашого міста Серед них - «Марія Плохотіна -Про людей, про час і про себе», «Колекціонер Ільїн», Анатолій Кривохижа - «Ятраню собі віддав», «Фотолітопис Василя Ковпака», «Життя як вищий пілотаж» про Леоніда Шмаєвича, «Колекціонер Ігор Бабанський», «Фотокореспондент Ігор Філіпенко:погляд з офсайту» та інші. -Багато матеріалів я викупляв на різних аукціонах , у колекціонерів – саме для створення цього музею. Але за 9 років , які минули, зрозумів, що наша влада не дуже зацікавлена у створенні такого закладу.

- Чому, на вашу думку, міська влада не зацікавлена у створенні музею історії міста?

- Вважаю ,що причин може бути декілька . По–перше небажання підтримувати чиюсь ідею . По друге –потрібно провести певний об'єм роботи, потрібно цим дуже ретельно займатися , проводити консультації, слухання і так далі. По третє і це головне –слабкий рівень і повне нерозуміння окремими чиновниками, які мають займатися цим питанням. Я маю на увазі наше управління культури. Простіше сказати: «Це не на часі». І так 9 років …Особисто у мене цього часу не так багато. І я не можу собі дозволити відкинути те, над чим працюю усі ці роки. Наші сусіди - влада Дніпра, чомусь так не вважають. У 2020 році у місті відкрився сучасний музей історії Дніпра. Сьогодні це один з найкращих музеїв України. Наше місто є одним з найстаріших в Україні, його заснували 1754 року і мені гірко усвідомлювати, що в цьому питанні ми плентаємось у хвості.

А яку роботу проводили ви?

- Ми самостійно зібрали багато різноманітних матеріалів: більшість – викуплені, але є і ті, що містяни приносять нам, і те, що умовно дісталося у спадок. Коли мені передали архів фотокореспондента Василя Ковпака, я не знав, що з ним робити. Але протягом 8 років ми оцифровуємо негативи його кадрів, а це 20 тисяч світлин, пов'язаних з історією нашого міста. Я не говорю про витрачені кошти, вони для нашої родини величезні , а про те, що вдалося зберегти частину історії нашого міста. Але ви думаєте, що хтось з посадовців за 8 минулих років нам зателефонував і звернувся: «Миколо Миколайовичу, дайте нам фото Василя Ковпака з архіву ми розмістимо на сайтах бібліотек, музеїв? На щастя, очільниця Державного архіву області Лілія Маренець сама зателефонувала та запропонувала послуги архіву, придбавши спеціальний електронний носій, на який ми розмістили на зберегання більше 17000 фотографій.

- Чому створення музею історії міста таке важливе?

- Ми говоримо про збереження спадку, який в нас є. Одні представники влади говорять, що цей музей не на часі, а інші – спостерігають і говорять про те, що місто було засноване в часи російської імперії і краще це питання не порушувати. Ми щороку у вересні відзначаємо День міста! Ще при міському голові Василю Мухіну та за підтримки депутатів нам вдалося зберегти історичні споруди , якими пишається Кропивницький. А історичні події – створення театру, водогін, якому більше 130 років, електричний трамвай, який з'явився одним з перших серед міст України…Потрібна правильна подача інформації про нашу історію. Це потрібно розуміти. Коли мені кажуть: «Не на часі», я цього не розумію. Як можна таке говорити, коли з 2014 до 2022 року загинули 60 героїв з нашого міста. А скільки загинуло після провномаштабного вторгнення?! Що ми знаємо про них? Де про них пам'ять? Де та інформація, за допомогою якої ми будемо виховувати молоде покоління? Тому я впевнений, що створення музею історії міста як раз на часі.

Можливо, питання в виділенні значної суми коштів на реалізацію цієї ініціативи?

- Що таке музей ? Які його головні функції? Відповім трьома словами: зібрати, зберегти, показати! На цьому етапі головні - два перших, на які не треба коштів.Я провів переговори з Павлом Штутманом, він відгукнувся на мою пропозицію і сказав, що готовий розглянути питання щодо спільного проекту розміщення музею міста на базі музею «Ельворті». Але він також дуже правильно сказав: «Про що можна говорити зараз, коли немає фондів». Я повністю підтримую цю думку. Треба починати негайно накопичувати фонди,та зберегти ті, які є у колекціонерів, і які готові передати їх музею. Я один з перших готовий внести внесок. А він дуже вагомий! Я за власний кошт створив книгу про історію фотографії нашого міста. За 8 років зібрав більше 500 фотографій , які були зроблені у фотозакладах нашого міста . Скажу більше - вдалося повернути з інших країн унікальні фотографії архітектора Якова Паученка, директора –розпорядника АТ «Роберт і Томас Ельворті Альфреда Югмана , власника заводу на вулиці Вокзальній – Владислава Яскульского, педагога Василя Харциєва та інших. Крім цього, вдалося відкрити для міста імена близько 20 фотографів, про яких майже ніхто не знав. Була презентація цієї книжки у галереї «Єлисаветград. Але, на жаль, я не побачив інтересу з боку вже згаданого мною управління культури. Хоча бібліотека Конгресу США знайшла можливість написати листа з проханням направити один примірник книжки до них. Отримав дуже схвальну відповідь від науковців бібліотеки.

- Миколо Миколайовичу, а чи не задавали вам питання про те, навіщо музей історії міста, якщо є краєзнавчий, наприклад?

- Краєзнавчий музей має зовсім інші функції. Він не буде займатися нашим народженням, освітою, спортом і всім іншим. Ці матеріали стосуються суто нашого міста. У мене зараз є тисячі світлин з випускниками нашого міста різних років. На них зібрані по прізвищам, мабуть, 30 тисяч людей. Краєзнавчий музей ці матеріали не прийме. Не тому, що не хоче. А тому, що має іншу концепцію і, повторюсь, функції. Якби був музей історії міста, хіба б пішли експонати колекціонера Ільїна в Київ, у обласний краєзнавчий музей? У нас був чудовий колектив «Ятрань», створенний Анатолієм Кривохижею та Василем Босим. А чи багато містян знають, де музей цього колективу? На хуторі «Надія». І хіба туди їдуть натовпи людей? Звісно, ні.

- Зараз в інформаційному просторі вже достатньо матеріалів про те, що цей музей потрібен і що ведеться певна робота. Що ви на це скажете?

- Скажу, що ми навіть не на початковій стадії створення цього музею. Один з народних депутатів підтримав мою ідею та звернувся з цього приводу до голови ОВА Андрія Райковича, який дав чіткі вказівки місцевим посадовцям. Розібратися, вивчити ситуацію, провести слухання і так далі. Але поки ми бачимо лише мовчання і мене це хвилює. І не тільки мене. Мене в цьому питанні вже підтримали декілька депутатів міської ради і зараз вже направлене депутатське звернення з цього питання. Я відкритий до обговорення цієї ініціативи і маю низку варіантів її реалізації. Практичних , дієвих. Зараз не хочу забирати ваш час .Кому цікаво , готовий розповісти. Скажу лише про шлях створення музею історії Києва. Там прийняли юридичне рішення про створення , призначили відповідальних за збір і опис фондів… Через місяць в них було три тисячі експонатів, далі – 25 тисяч фондів. Після цього влада зрозуміла, що це історична спадщина, знайшла приміщення.

- Можемо повчитися у начальника управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаєва- Юрія Любарова , з яким я особисто знайомий і який започаткував віртуальний музей історії міста. Для Кропивницького створення віртуального музею, на першому етапі – теж гарна ідея. Немає коштів на створення сайту? Зверніться до молоді, яка вміє це створювати. Хочу підкреслити , що Президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував про те, що ми зараз воюємо за історію і культуру України. Тому на своєму рівні я намагаюся робити все можливе , щоб зберегти , те що ще можна зберегти для майбутніх поколінь. І не можна допускати, щоб наші майбутні покоління нічого не знали про людей, які працювали в цьому місті і не розуміли, чим і як жив Кропивницький.

Переглядiв: 5284