Цьогоріч кропивницькі випускники мають надскладні завдання – скласти тестування та зробити вибір вишу та майбутньої професії в умовах війни. Але труднощі загартовують, тож молоде покоління отримає гіркий але потужний досвід. Медіапортал DOZOR спілкувався з випускниками Центральноукраїнського наукового ліцею – інтернату щодо того, чи вплинула війна на вибір майбутньої професії, де вони планують навчатися та яким чином обрана професія допоможе Україні у її розбудові.
Вікторія Міщенко
«Я для себе обирала професію перекладача з англійської мови на нашу рідну українську, також я трохи знаю німецьку. З початком війни мій вибір професії не змінився. Я поставила собі цю мету на початку 11-го класу і йду до неї. Для навчання я обиратиму українські виші, ніколи не думала про вступ до закордонних університетів, завжди мріяла вступити до ВНЗ нашої держави, тому що мені подобається Україна. Після завершення навчання я хочу залишитися працювати в Україні. Моя професія буде потрібною для України – адже перекладач допомагає доносити рідною мовою те, що говоритимуть іноземні гості».
Ольга Голінська
«Вибір майбутньої професії не змінився, попри війну. Я планувала і планую вступати до Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Планую вступити на філологію китайської мови. І в майбутньому планую працювати викладачем. Звісно, планую залишатися в Україні і працювати в ній. Я знаю, що зараз багато можливостей для випускників вступати в закордонні виші, але чомусь вони мене не вразили. Мене приваблюють наші університети».
Дар’я Краснянська
«Я хотіла навчатися на медичному факультеті. І до війни, і після її початку, обрала для себе закордонний виш – у Польщі. Наразі не потрібно складати ЗНО, треба добре скласти мультипредметний тест. Виш, який я обрала, Академія імені Анджея Моджевського знаходиться у Кракові. Спочатку хочу вчитися на медичному факультеті, а потім отримати кваліфікацію косметолога. Однак я хочу повернутися в Україну після навчання і принести користь Україні».
Софія Петренко
«Мій вибір з настанням війни не змінився – я планувала стати дизайнером інтер’єру і моя думка не змінилася. Планую вступати в КНУ ім. Т. Шевченка на факультет менеджменту, а потім піти на курси арт-дизайнера. Звісно, хочу працювати в Україні і вважаю, що моя професія допоможе Україні – буду відбудовувати Україну після її перемоги!».
Олександр Ковальчук
«До війни я планував стати поліцейським, займатися розслідуванням кримінальних справ і зараз нічого не змінилося. До війни вже здавав документи до Харкова, але виш, скоріш за все, буде базуватися у Кременчуці. Я готовий складати тести, фізичну підготовку – ставлюся до цього серйозно. Моя професія буде важливою після перемоги, адже завдання правоохоронців – робити все для того, щоб у країні було спокійно».
Софія Осадчук
«До війни я планувала бути перекладачем з іноземних мов, хотіла вивчати чеську, польську. Думаю, що після подій, які у нас відбуваються, я абсолютно точно не змінила своїх поглядів і для мене залишається підтвердженням те, що моя професія буде дуже важливою, що я зможу бути корисною Україні і робити її кращою, як і весь світ. Я сподіваюся вступити до столичного вишу. Хотілося б стати студенткою Києво-Могилянської академії, але там дуже велика конкуренція серед абітурієнтів. Тому радо буду навчатися і в КНУ ім. Тараса Шевченка. У нас багато гарних університетів, завжди є з чого обрати. Я думаю, що моя професія допоможе у стосунках з представниками інших країн східної Європи, які є партнерами та друзями України зараз».
Анастасія Осадчук
«Я повністю погоджуюся з своєю сестрою, оскільки теж планую стати перекладачем. Від себе додам, що ця професія надасть можливість ознайомитися з різними культурами, допоможе українцям вчити і любити своє на прикладі інших держав. Вивчення іноземних мов, це те, що мені завжди добре давалося, вивчати культури інших країн мені дуже подобається. Цікаво дивитися на те, чим відрізняються країни, в чому деякі країни схожі, або ж коли країни знаходяться територіально поруч, але мають кардинально різні традиції і менталітет. Сподіваюся, що ми з сестрою будемо іти разом по життю і в нас все вийде. Важливо, щоб молодь не залишала Україну, адже за нею завжди майбутнє, молодь більш ініціативна, і якщо молоді люди залишають країну, вона поступово помирає, адже молодь дає поштовх до розвитку держави».
Артем Стрюков
«Мій вибір професії після початку війни не змінився. Я планував іти на журналістику, а дивлячись на останні події в нашій країні, розумію, що зараз представники цієї професії потрібні навіть більше, ніж до початку війни. Пріоритетним для мене став Львівський національний університет імені Івана Франка, вибір не змінився. Недарма говорять, що журналісти – це четверта влада, тож я думаю, що моя професія буде важливою у розбудові країни. Усе в Україні має будуватися чесно і прозоро, журналісти в цьому, допоможуть, впевнений в цьому. Мені пропонували навчатися за кордоном, але я відмовився. Думаю, що своїй країні я стану більш корисним».
Єлизавета Маржан
«Я планувала і планую вступати на факультет прокуратури і криміналістики або на слідчого до Харківського юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Вважаю, що Україні бракує людей, які можуть протидіяти корупції, рятувати безвинних людей і саджати за грати злодіїв. Якщо буде багато людей, які матимуть професію, що я обрала, і працюватимуть чесно, а не братимуть «гостинців», то Україна розквітне і у нас все буде добре. Важливо, щоб талановиті молоді люди залишалися тут, Україні такі потрібні».
